Виховний захід до Дня працівників сільського господарства

                       Виховний захід до дня працівників сільського господарства

                                                        Дар Божий – Хліб

Підготувала вчитель початкових класів І кваліфікаційної категорії Розливенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Баліоз Наталя Геннадіївна

Мета. Продовжити знайомство учнів з народними традиціями, формувати вміння працювати самостійно, викликати в учнів бажання вчитися, переймати від своїх батьків звичаї й захоплення та використовувати набутий досвід на практиці;

            Розвивати пам'ять, усне мовлення, творчу фантазію, збагачувати словниковий запас;

            Виховувати любов до Батьківщини, до рідної мови, пошану до роботи працівників сільського господарства, бережне ставлення до хлібу.

Обладнання. Виставка вишиванок, рушників, сніп із колосків пшениці, карта України,  коровай, плакати «Дар Божий – Хліб», домашні пиріжки, пампушки , малюнки учнів, саморобні книжки про хліб, фотографії працівників господарства «Забойщик».

                                                           Хід свята 

Господиня (вчитель, одягнений в український національний одяг)

    Добрий день, шановна родина!

    Щасливі ми, що народились і живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій країні – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось, почувши рідне слово.

    Кожен народ має свої традиції, обереги. Вони передаються від одного покоління до іншого. Ось і ми сьогодні будемо вшановувати працю людей, які вирощують хліб. Це люди нашого села: трактористи, комбайнери, агрономи, бригадири, інженери, механіки, водії, працівники току, кухарі, економісти, бухгалтери та люди інших професій. То ж, шановні діти та гості, запрошую вас у цікаву подорож про хліб.

                                (Учні передають один одному сніп колосків)

Учень 1. Відчиняйте, господарю,

                Ворота, ворота.

                Бо несемо віночок

                З золота, з золота.

Учень 2. Застеляй же, господине,

                Обруси, обруси.

                Ой, щоб ще наш віночок

                Не трусив, не трусив.

Учень 3. Бо як буде той віночок

                 Трусити, трусити.

                 То й не буде пшениченька

                 Родити, родити.

Учень 4. Покладемо той віночок

                 На лаву, на лаву.

                 Щоб родила пшениченька

                  На славу, на славу.

Господиня.  З давніх-давен слов'яни надзвичайно шанобливо ставилися до орачів, а вирощування хліба було основним їхнім заняттям. З багатьма переказами першим орачем був сам Господь Бог. В українських колядках Бог та найбільші святі _ Петро, Миколай, Павло, Ілля - зображені як хлібороби:

                       В чистім полі плужок оре,

                       А в тім плужку титри воли половії,

                       А в них роги золотії.

                       Святий Петро за плугом ходить,

                       Святий Павло воли гонит,

                       Пресвятая Діва їсти носит,

                        Бога просит:

                       - Зароди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю.  

    На Україні були такі часи, коли людям завжди вистачало хліба, й вони не знали голоду. Тоді зерно у хлібному колосі починалося від самої землі. А називався той незвичайний колосок – «стоколос». Одного разу Христос із апостолами проходив селищем і зайшов до якоїсь хати попросити хліба. Господиня якраз пекла млинці. Але, розлютившись на жебраків, вона кинула їм млинця, яким перед тим витерла сліди, що її дитина лишила на лаві. Христос, обурений такою напругою над святим хлібом, вийшов у поле і почав обдирати отой стоколос знизу вгору. Побачивши це, хазяйський пес почав вити. Тоді апостол Петро вблагав Христа залишити на колосі зерна "на собачу долю". З того часу люди їдять хліба "на собачу долю".

    За іншими легендами відомо, що пшеничне зерно було від початку призначено собаці. Але людина вихопила його із собачої пащі й розсадила по землі. Тому собаку не можна їсти і гріх убивати, бо ми їмо його пайку.

    Хліб -  це те, що було турботою і радістю людини, чому вона віддавала свою працю і талант. Хліб для кожного знас звичний, як сонячне світло чи дихання, і такий же необхідний. Без хліба не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому.

Вправа «Мікрофон»

- Чому говорять «святий хліб»? (Відповіді учнів)

Господиня. В народі кажуть: "святий хліб". Великим гріхом вважається викинути навіть маленький шматочок. Колись вірили, що на тому світі люди, які без пошани ставилися до хліба, збиратимуть усі викинуті під час земного життя крихти. Залишки хліба віддавали свійським тваринам або спалювали у печі.

                       Певно чули ви, малята,

                       Вже не раз такі слова:

                       «Хліб потрібно шанувати!

                       Хліб – усьому голова!»

На нашому святі теж не обійтись без хлібу. Запрошуємо хліб на свято!

                               (Учень тримає хліб на рушнику)

Учень 5. Одвічно славний труд людини!

                Де хліб є на столі,

                Там пісня щастя лине.

                І вам буть з хлібом

                Від душі бажаєм,

                Тому вітаєм вас короваєм!

Учень 6. Коровай наш вдатний,

                 Перший, не останній.

                І великий, і кругленький,

                Дуже пишний, рум'яненький.

                І високий, і широкий,

                Ще й до того ж білобокий.  

Учень 7. Бо калиною калили,

                А барвінком загнітили.

               Ясним сонцем присвітили,

                Ще й росою примочили.

                Щоб коровай вдався,

                Щоб всім сподобався.  

Учень 8. Він широкий і рум'яний,

                Ліг на шитий рушничок,

                А у тому короваї –

                Солі білої дрібок.

Учень 9. І калини грона повні,

                Червоніють для прикрас.

                 Короваю, гість шановний,

                 Звідкіля прийшов до нас?  

Гра «Як хліб приходить на наш стіл?»

(Вчитель кидає учням і гостям свята м'яч, а вони називають види робіт, як з'являється хліб на столі)

Огляд виставки дитячих книжок-саморобок про хліб

Господиня. Діти! Люди кажуть: «Без солі, без хліба немає обіду». А які ви знаєте прислів'я, приказки, пісні про хліб? (Відповіді учнів)

-                     Хліб – усьому голова.

-                     Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі.

-                     Паляниця – хлібові сестриця.

-                     Довелося бідувати, хліб-сіль заробляти.

-                     Калинова гілка – хлібові тітка.

-                     Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

-                     Земля – матінка, а хліб – батечко.

Господиня. З часом виникло багато повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. Так до лісу завжди брали із собою шматок хліба, бо його нібито бояться гадюки. Звичай благословляти хлібом також пояснюється уявленнями про хліб, як оберіг. Батьки благословляли ним молоде подружжя. Хлібом заведено благословляти в далеку путь. До речі, зустрічати хлібом-сіллю – не що інше, як своєрідний очисний обряд. Адже людина могла принести з чужини щось погане, вороже, недобру дію цього мав нейтралізувати хліб. Вірили, що хліб може навіть зупинити пожежу, якщо обнести його навколо палаючої будівлі.

             А які повір'я знаєте ви?

Учень 10. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя.

Учень 11. Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдалим цілий тиждень, глевкий  - на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.

Учень 12. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці і одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведе щастя від хати.

Учень 13. З хлібом приходили сусіди і родичі вітати новородженого. Хлібом-сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, говорячи: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця».

Учень 14. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток в домі.

Господиня. «Хлібні» обряди, що супроводжують оранку, сівбу, зажинки та обжинки, годі й перелічити. Зазначимо лише, що кожен із них супроводжувався обідом, частиною якого були спеціальні страви з борошна. Так, в Україні на початку жнив господиня готувала вареники, а на обжинки випікала величезний коровай із нового зерна, який по шматку роздавала всім членам родини та женцям.

          - А які страви з борошна знаєте ви? (Відповіді учнів)

Вправа «Асоціативний кущ»

Їжа                   Багатство                   Здоров'я

↑                            ↑                                 ↑

Духмяний        ←    Хліб      →    Запашний

             ↓                                 ↓

         Життя                       Чарівний

Господиня. Діти! Я знаю, що ви любите казки про хліб. Назвіть, будь ласка, такі казки. (УНК «Колосок», «Хліб і золото», РНК «Мышкин хлеб», «Легкий хлеб»)

Гра «Відгадай загадку»

1.                Був зерном він у землі,

Став із сіллю на столі.

З ним їсти ми сідаємо

І гостей стрічаємо (Хліб)

2. Хоч не солодкий, та дуже смачний,

Хоч сам маленький , проте дорогий.

Люблять його дорослі і малі (Хліб)

3. Що за хліб такий святковий

На рушник вмостився новий (Коровай)

4. Одне кинув – жменю зібрав (Зерно)

5. Море безкрає золотом сяє.

Котить поволі хвилі шовкові (Пшеничне поле)

6. Залізний кінь, в животі вогонь.

Сіна не просить, паше, сіє, косить (Комбайн)

Господиня. Ніколи в житті ви не зможете обійтись без хліба. Тож живіть так, щоб хліб ваш завжди був справедливий і чесний, ставтесь до нього так, щоб і для ваших дітей був він дивом, витвором рук людських.

Учень 15. Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Учень 16. Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили,

І золотою паляницею прийшло сюди.

Учень 17. Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоб стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

Господиня. Я вітаю всіх працівників сільського господарства зі святом. Будьте здорові, живіть багато, Хай в ваших оселях завжди буде хліб на столі.

Запрошуємо до святкового столу!